Понеділок, 18 Березня, 2024

Історія оттавського мосту Олександри

В Оттаві ще в далекому 19 столітті було збудовано величезний міст Олександри. Він призначався як для транспорту, так і для пішоходів та пересування на велосипеді. Міст Олександри в Оттаві вважається справжньою історичною спадщиною усієї Канади. Далі на ottawa-future.com.

Історія будівництва мосту Олександри

Будівництво величезного мосту Олександри в Оттаві здійснювалось в період з 1898 року  по 1900 рік.  Будівництво мосту було непростим. Найскладніший етап будівництва тривав взимку з 1899 року на 1900 рік. Тоді у столиці Оттави була неймовірно холодна зима, а робітникам на будівництві моста Олександри доводилося працювати цілодобово. Вони били лід на річці Оттава для того, щоб річкою могли підійти баржі, без яких було б неможливе подальше будівництво мосту. Через дуже холодну зиму, будівництво мосту постійно затримувалося. До осені 1900 року лише чотири мостові прольоти були готові.

Міст Олександри на початку 20 століття був дуже величезним та унікальним. Адже головний консольний проліт мосту на той час був найдовшим серед усіх мостів, що знаходилися на території Канади. Крім того, міст Олександри посідав четверте місце у світі за довжиною.

Восени 1900 року мостом Олександри було здійснено пробний пробіг локомотива. А вже на початку 1901 року міст Олександри був зданий в експлуатацію.  Оттавський міст спочатку носив найменування Міжпровінційного мосту, але майже через рік міст був перейменований на честь королеви Олександри.

Розташування мосту в Оттаві

Міст імені Олександри проходить над річкою Оттава і знаходиться неподалік Парламентського пагорба в Непін-Пойнт. Спочатку план будівництва Міжпровінційного мосту передбачав, що ним здійснюватимуться залізничні перевезення. Але крім залізничного сполучення, мостом Олександри проходив маршрут міського тролейбуса, який прямував зі столиці Канади в Халл.

У 1946 році на мосту Олександри сталася масштабна пожежа. Після сильних руйнувань відновити тролейбусний рух мостом не вдалося.Наприкінці 1950-х років і на початку 1960-х років уряд Оттави вирішив суттєво модернізувати старий міст Олександра: зробити його доступним для пішоходів та автомобільного транспорту. Такі зміни у зовнішньому вигляді мосту були викликані тим, що в середині 20 століття в Оттаві  було назавжди закрито залізничну станцію “Юніон”. У 1966 році мостом Олександри проїхав останній поїзд, після чого залізничні колії назавжди були зняті з мосту, а замість них зроблено нову автомобільну трасу.

Відоме вбивство на мосту Олександри

У 1989 році один з офіціантів відомого в Оттаві готелю “Шато Лор’є” – Ален Броссо повертався як завжди пізно ввечері додому в Халл. Його дорога додому нічим не віщувала біди. Як завжди, він йшов через міський парк для гомосексуалістів Мейджорс-Хілл до мосту Олександри, щоб через нього дістатися Халлу. Цього дня у парку чекало шестеро грабіжників, які спеціально чекали чергового гомосексуаліста для того, щоб його побити та пограбувати. Ален Броссо не був гомосексуалістом, він просто йшов додому через цей парк, але група маніяків припустила, що він один із них. Коли Ален Броссо виходив із парку Мейджорс-Хілл і піднімався на міст Олександри, група маніяків із шести осіб напала на нього. Вони його побили майже до смерті, пограбували, а тіло скинули з оттавського мосту. Ален Броссо миттєво розбився об скелі, що виходили з річки Оттава. Невдовзі вбивці було спіймано і засуджено до довічного ув’язнення.

Старовинний міст Олександри в Оттаві був визнаний історично спадщиною Канади ще 1995 року.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.