Середа, 1 Лютого, 2023

Таємниці оттавських шпигунів часів Другої світової війни

Колись на місці сучасного багатоквартирного будинку стояв вражаючий особняк. Ніхто не знав, що знаходиться всередині, це було місце з таємницями. Оттава Майбутнього розповість про оттавських шпигунів, тож буде цікаво.

Форпост Школи коду та шифру

В 1902 році Джон С. Едвардс побудував величну будівлю неподалік резиденції прем’єр-міністра Маккензі Кінга. Особняк знаходився в Блетчлі-Парку, а на вхідних дверях можна було прочитати, що це прибудова Національної дослідницької ради. Тож місцеві жителі, крім Маккензі Кінга, навіть не підозрювали, для яких цілей використовували будівлю. Це був форпост Школи коду та шифру, в якому велася підпільна робота задля допомоги військовим в часи Другої світової війни.

Якщо в 1939 році Канада залежала від інформації іноземної розвідки Британії, то в 1940 році все змінилося. Багаті канадські благодійники об’єдналися задля виділення Національній дослідницькій раді коштів для військових досліджень. В брошурі Історичного товариства Оттави під назвою «Канадський Блетчлі-Парк» зазначена теж дана інформація.

Виділені кошти спрямували на створення бюро злому кодів. Шпигуни Sandy Hill завдяки цьому отримали змогу декодувати перехоплені повідомлення.

Створення екзаменаційної групи

Після того, як Національна дослідницька рада отримала такі щедрі внески від благодійників, було прийнято рішення створити екзаменаційну групу в червні 1941 року. Лестер Б. Пірсон в той час займався підбором персоналу для бюро. Зазначимо, що попереднім місцем його роботи була посада помічника заступника державного міністра закордонних справ.

Згодом бюро змінило місцерозташування, переїхало на 345 Лорьє в 1942 році. Спочатку працівники підрозділу намагалися перехопити комунікації Німеччини та Франції (з використанням можливих прихильників серед містян Квебеку). Японія вступила у війну, японські повідомлення шпигуни вчасно перехоплювали та розшифровували. Німецькі повідомлення виключили з мандату.

Оттавські колеги

Уродженка Абельсона, Сільвія Геллман, працювала в японській секції на другому поверсі. Вона закінчила бізнес-коледж Вілліса, була молодою та амбіційною друкаркою. Вона пригадувала, як друкувала розшифровані повідомлення, запечатувала їх у конверти і відправляла. Їх отримували у Міністерстві закордонних справ. Цю частину свого життя вона запам’ятала, як найцікавішу.

Колегою Сільвії був Герберт Норман. Він очолював відділ спеціальної розвідки. Про нього говорили добре, як про дуже тиху людину. Це були 1940 роки. Проте, в 1957 році старе і безпідставне звинувачення у зраді знову нависнуло над чоловіком, він не витримав та покінчив життя самогубством.

Вихід з тіні

По-іншому важко це назвати. В 2022 році перший канадський підрозділ зламування кодів вийшов з тіні. Це добре демонструє світлина 101-річної Сільвії Геллман біля меморіальної дошки відділу експертизи, бюро зламування кодів. Саме там вона працювала під час Другої світової війни, а її знайомі, близькі навіть не здогадувалися, чим заробляла жінка на життя на початку 1940 року. Її руку тримає донька Ріти Богу, яка була колегою жінки в ті часи.

Особняк на східній авеню Лорьє був місцем таємниць та секретів, ніщо не виходило за межі будівлі. Шпигуни працювали над секретною місією — вони зламували коди та шифри.

Меморіальну дошку встановили в національному історичному місці Laurier House, зовсім поруч з місцем розташування в минулому роботи Сільвії. Після закінчення війни жінка і всі її колеги отримали чітку пам’ятку-заборону говорити про цей досвід до кінця свого життя. Але цю таємницю настав час розкрити.

Latest Posts

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.